/Files/images/2013-2014_rr/malyunki/дитина.jpg
Особливості психічного розвитку
дітей 3-го року життя

Третій рік — переломний етап у житті дитини. У цей період відбуваються якісні зміни в її психіці, які забезпечують поступове перетворення дитини на істоту активну та діяльну.

Зростають фізичні можливості малюка, розширюються потреби, змінюються види і форми діяльності, розвивається вольова сфера, елементи свідомості та самосвідомості, ускладнюється спілкування з оточуючими. Дітям уже недостатньо однієї доброзичливої уваги — їм потрібно, щоб дорослий брав участь у їхніх діях. У тісній практичній взаємодії, наслідуючи дорослого, діти засвоюють предметні дії, досягаючи певного розвитку навичок предметної діяльності.

Характерною особливістю цього віку є так звана „криза трьох років”. Її сутність полягає в психологічному відокремленні „я” дитини від оточуючих дорослих, яке супроводжується певними специфічними проявами — впертістю, негативізмом, протестом проти їхніх дій.

Діти прагнуть самостійно досягти позитивного результату своєї діяльності. В разі невдачі звертаються за допомогою дорослого, саме йому діти демонструють й свої успіхи, які без схвалення значною мірою втрачають свою цінність. Негативне чи байдуже ставлення дорослого до результату дитячої діяльності викликає у дітей переживання образи й смутку.

На 3-му році життя вдосконалюються сенсорні можливості дитини. Діти можуть підбирати за зразком основні геометричні фігури різного матеріалу, предмети чотирьох основних кольорів та називати ці кольори.

До кінця року діти вже орієнтуються в найближчому оточенні, розрізняють напрямки „вперед”, „назад”, „вгору”, „вниз”. Проте у розрізненні значення слів „сьогодні”, „завтра”, „вчора” діти ще відчувають значні утруднення.

Розвивається допитливість, яка виявляється у дитячих запитаннях: „Що це?”, „Коли?”, „Чому?” і т.д. Саме в цей період, коли діти стають „чомучками”, потрібне уважне й серйозне ставлення дорослих до дитячих запитань, жодне з яких не повинно залишитись без правильної відповіді в доступній розумінню дитини формі.

Увага дітей цього віку ще нестійка, діти легко переключаються на новий, яскравий об’єкт. Це дає змогу дорослим відвертати увагу дітей від небажаних дій чи об’єктів.

Дуже важливо враховувати, що дитині важче виконати наказ утриматися від дій, ніж наказ робити щось інше. Тому формуючи потрібну поведінку у дитини, дорослі повинні бути послідовними.

Своєрідною вершиною психічного розвитку дітей 3-го року життя є поява в них свідомого переживання себе, свого „я”, усвідомлення себе певним чином незалежними від дорослих. Це виявляється у появі яскраво вираженого прагнення до самостійності („я сам!”), що повинно заохочуватись дорослими

/Files/images/7047.gif






Особливості психічного розвитку дітей
4-го року життя

Найбільш важливе досягнення цього віку полягає в тому, що дії дитини набувають цілеспрямованого характеру. Займаючись різними видами діяльності — грою, малюванням, а також у повсякденній поведінці, діти починають діяти відповідно до поставленої мети, хоча через нестійкість уваги вони можуть і забути про неї, оскільки відволікаються, залишають одну справу заради іншої.

Стає дедалі досконалішим і точнішим розрізнення кольорів за яскравістю і насиченістю. Дослідження показали, що чотирирічній дитині значно легше розрізняти кольори, ніж їх називати або навіть відбирати за назвою дорослих.

Має свої особливості і пам’ять чотирирічної дитини. Оскільки довільні процеси не досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямовано запам’ятовувати. Але має місце мимовільне запам’ятовування і згадування. Переважає наочно-образна і рухова пам’ять.

Особливо легко запам’ятовують діти те, що справило на них дуже сильне враження, що зачепило їхні почуття. „Пам’ять дитини — це інтерес її”,— говорять психологи. Тому дорослим дуже важливо зробити для дітей цікавим те, що вони повинні запам’ятати. Набагато легше діти запам’ятовують зв’язний текст: вірші, казки, пісеньки тощо. Матеріал емоційно насичений, який викликає у дитини яскраві образи, що стимулюють її уяву, збуджує певні почуття, співпереживання також легко запам’ятовується.

Дослідження показують, що дітям цього віку легше що-небудь зробити, аніж розповісти про зроблене. Це пояснюється тим, що у них ще не розвинуте словесне мислення, вони ще не вміють вирішити наступне завдання в „умі”. Звідси і виникає розходження між тим, що дитина робить і тим, як вона пояснює свої дії. Дорослим слід вправляти дітей у вирішенні маленьких, але конкретних завдань.

Образи уяви у дітей надзвичайно яскраві. Для створення образу дитині буває досить найвіддаленішої схожості між тим, що вона сприймає і попередніми її враженнями. Тому дорослі повинні бути розбірливими у виборі книжок для читання або розповідання дітям, а також бути обережними у розмовах, які ведуться у присутності дитини. Не слід викликати у дитини почуття страху нагадуванням про можливі небезпеки, які нібито загрожують дитині. Це виховує в них боязливість, полохливість, дитина починає боятися самотності, темряви, незнайомих людей.

Характерною особливістю дітей цього віку є значна емоційна збудливість, нестримність і недостатня стійкість емоцій. Емоції у дітей легко виникають, але й швидко минають, змінюючись на протилежні. Потрібний такт, що не допускає грубого втручання в діяльність дитини, яке може викликати сильні афективні стани.

Незважаючи на зростаючу самостійність дітей, роль дорослого в їхньому житті ще дуже велика. Але дорослий вже є для дитини не лише партнером по спільній діяльності, а й починає виступати як джерело різноманітних відомостей про навколишнє оточення.

/Files/images/7047.gif






Особливості психічного розвитку дітей
5-го року життя

За перші чотири роки свого життя дитина встигає пройти величезний шлях у своєму розвитку, і на кінець 4-го року вона вже готова піднятися на новий щабель дитинства.

Характерними для даного періоду життя дитини є вдосконалення узгодженої діяльності різних органів чуття. Тому важливими для розвитку є вправляння в словесному супроводі ігрових дій, сприймання пояснень дорослого в процесі виконання фізичних вправ, зображувальної діяльності і навіть одягання.

На 5-му році життя у дітей збудження переважає над процесами гальмування, що при найменшому порушенні умов життя призводить до бурхливих емоційних реакцій. Є небезпека закріпити підвищену нервову збудженість. Дорослим варто про це пам’ятати.

У дітей цього віку продовжує вдосконалюватись наочно-образне мислення. Проте в малюків помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови. Дбаючи про задоволення такого інтересу, дорослий сприяє розвитку пізнавальної активності у дитини, що є необхідною умовою її розумового розвитку.

Помітні зміни відбуваються в сфері спілкування дітей 5-го року життя з оточуючими. Якщо у стосунках з близькими дорослими діти цього віку довірливі, спокійні і впевнені, зацікавлені в контактах з ними, то в присутності стороннього дорослого їм притаманні сором’язливість, неспокійний стан. Проте наявна зацікавленість у контактах з новим дорослим. Психологи відзначають, що саме на 5-му році життя найбільш зростає інтенсивність спілкування дитини з близькими дорослими при емоційно позитивному ставленні останніх до контактів з дитиною.

Довірливі, емоційно забарвлені стосунки близьких дорослих з дітьми служать найдієвішим джерелом чуйності малюків, а пізніше і всієї гами емпатійних переживань.

На фоні дальшого зростання потреби в співробітництві з ровесниками все виразніше виявляється потреба в доброзичливій увазі з боку товариства. Саме в цьому віці діти усвідомлюють місце в групі однолітків. На цьому грунті чітко проглядається вибіркове ставлення до партнера по спілкуванню.

Співробітництво дитини з дорослими в специфічних видах діяльності продовжує відігравати вирішальну роль у психічному розвитку. І лише в співробітництві з дорослим у дитини виробиться звичка до трудового зусилля, уміння оцінювати дії і вчинки.

Саме в цей період дошкільник чутливий до пояснювального мовлення ( постійна потреба щось пояснити, попросити, довести). Задоволення цієї потреби дорослим, достатня увага до мовного оформлення взаємин з дітьми є дієвим джерелом розвитку пояснювального мовлення. Нехтування необхідністю стимулювати мовний розвиток вже лише на цьому етапі може значно загальмувати весь процес формування чуття мови.

/Files/images/7047.gif







Особливості психічного розвитку дітей
6-го року життя

6-й рік життя є переломним для дитини, багатим на такі новоутворення, які забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання, про що свідчать суттєві зміни в пізнавальній, вольовій та емоційній сферах.

На 6-му році життя дитини є уже достатньо усталеними і дієвими такі „внутрішні інстанції”, як образ „я”, самооцінка, самолюбство, рівень домагань, особистісні очікування та ін.

Діяльність старших дошкільників дедалі більше спонукається не окремими, ізольованими від інших мотивами, що не пов’язані одне з одним або навіть вступають між собою в конфлікт, а певною системою мотивів, де провідні, найбільш значущі для досягнення успіху в діяльності, набувають провідного значення і підкоряють собі більш часткові, ситуативні мотиви, які гальмують процес досягнення результату.

Дитина вже більш-менш реально оцінює свої можливості щодо здійснення того чи іншого завдання: „можу”, „не можу”, „це у мене вийде” і т.ін.

Розвиток взаємин дитини з дорослими та однолітками піднімається на якісно новий ступінь. Дитина починає оцінювати себе з точки зору інших людей, вона навчається ніби збоку аналізувати свої дії, приймати рішення, враховуючи при цьому можливу реакцію на її дії партнерів по спілкуванню.

Мислення дитини підноситься на новий ступінь розвитку, що виявляється в умінні оперувати уявленнями, в збагаченні змісту цих уявлень. Дитина стає здатною оперувати не лише поодинокими чуттєвими образами предметів, а й більш узагальненими уявленнями, в яких об’єднуються і поодинокі враження, і судження про ці предмети. Це означає, що мислення дитини стає відносно самостійним процесом. Залишаючись ще переважно наочно-образним, мислення дітей цього віку поступово робиться словесним, що є надзвичайно важливим для подальшого навчання в школі.

У нерозривному зв’язку з мисленням дитини здійснюється і її мовний розвиток. Від діалогічного мовлення здійснюється перехід до розгорнутих висловлювань, які нерідко набувають форми монологу. Центральною ланкою у розвитку зв’язної мови є збагачення функцій внутрішнього мовлення. Внутрішнє мовлення починає функціонувати тоді, коли у дитини в умовах її практичної діяльності виникає проблемна ситуація, яку дитині треба осмислити.

Невіддільною від розвитку мислення і мови є уява дошкільників. Діти цього віку здатні вже керувати процесом фантазування для досягнення певної мети. Завдяки цьому можна говорити про розвиток у старших дошкільників не лише репродуктивної уяви, а й про зародження творчих форм уяви.

Включаючи дошкільників у різні види діяльності, дорослі повинні обов’язково враховувати їх схильності та інтереси, що в свою чергу створює позитивні передумови для розвитку як загальних, так і спеціальних здібностей підростаючої особистості.

/Files/images/7047.gif






Кiлькiсть переглядiв: 1511

Коментарi